Про школу


Село Оленівка розкинулось на лівому березі верхньої течії невеличкої річки Десни, притоки Південного Бугу і є адміністративним центром сільської округи, до якої входить село Олександрівка.

Перші документальні згадки про село належать до 1765 року, кінця XVIII століття. У 1790 році село налічувало 45 хат.

Головним заняттям жителів села було землеробство. Крім того населення займалось торгівлею соснових дощок, які заготовлялись на Поліссі, а також ткацтвом.

За одним із переказів назва села Оленівка походить від імені вдовиці Олени, яка була переселена з сім’єю, за іншим – село назване так в честь доньки пана, Олени.

В 1778 році була побудована церква, а в 1868 році побудовано нову церкву׃ дерев’яну на кам’яній основі. І названу на честь Покрови Божої Матері першим приходським священником Мефодієм Горошкевичем та прихожанами. Першим священником села був Данило Горошкевич, що прослужив в приході до 1811 року. З 1811 року священником села став син Данила Горошкевича, який закінчив курси Шаргородської семінарії. Третім  священником став

внук Данила – Мефодій Горошкевич, який служив в приході з 1857 року. В 1864 році було відкрито церковно-приходську школу. Засновник – отець Никанор.

В 1905 році селяни, вимагаючи землі, розправились з місцевими поміщиками. Одні прикупили землі, а інші її втратили. Становище селян стало ще важчим від часу імперіалістичної війни 1914 – 1918 років.

Чоловіків забирали на фронт, нескінченні побори (збирання хліба, худоби, коней) доводили селян до безвихідного становища.

В 1918 році, коли влада належала Радам, в Оленівці було поділено землю серед селян. Сіль ревком очолив Присяжнюк Степан Дмитрович. В 1920 році село було окуповано польськими військами, сіль ревком розігнано, радянську владу ліквідовано. В кінці цього ж року польських окупантів вигнали і село знову стало радянським. В 1922 році ревком передав свої повноваження Оленівській сільській Раді, головою було обрано Первачка Феодосія Михайловича. В 1922 році було скасовано церковно-приходську школу та організовано трудову початкову школу.

В 1924 році вперше організовано сільськогосподарське товариство «Плуг», а згодом перейменовано в СОЗ «Хлібороб», яке мало 45,6 га землі та 42 працюючих. Цього ж року було організовано бурякове товариство із 24 господарств. В 1926 році 12 незалежних селянських господарств об’єднались в товариство спільного обробітку землі. Ініціаторами об’єднання були: Присяжнюк Степан Дмитрович, Поліщук Патран Андрійович, Штурма Іван Андронович, Поліщук Михайло Євтухович, Карбівська Марія, Гайовик Гаврило Петрович, Стороженко Лукія Іванівна, Осадча Настя Миколаївна.

В 1930 році на базі цього товариства було створено колгосп «Шляхом Леніна». В цьому ж році організовано ще один колгосп Робітничого Селянства Червона Армія (РСЧА).Першим головою РСЧА був Приймак Іван, головою колгоспу «Шляхом Леніна" став Гринчук Василь Іванович, житель села Гуменного, комуніст, агроном за спеціальністю.

В 1932 році в село прийшов перший трактор, на якому працював Назарук Сак Феодосійович. Водієм першої «полуторки" був Колісник Семен Миколайович. Першим головою сільради був комсомолець Гайовик Яким.

Протягом 1932 – 1933 року під час голодомору померло 115 людей. 5 чоловік померло від голодомору у 1947 році. У 1991 році з ініціативи голови ради ветеранів Тихончука І. І. на сільському кладовищі збудовано пам’ятник «Жертвам голодомору».

У 1935 році Оленівська семирічна школа зробила перший випуск. Випускником цієї школи був Поліщук Іван Євтухович, який за успішне виконання бойових завдань на фронтах війни був нагороджений орденами: бойового Червоного Прапора, Вітчизняної війни першого ступеня, Вітчизняної війни другого ступеня, Червоної зірки та багатьма іншими медалями.

В роки Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років 245 жителів села на різних фронтах захищали Вітчизну від ворога. Смертю хоробрих поліг на берегах Волги голова колгоспу«Шляхом Леніна» Гринчук Василь Іванович. страшні дні блокади в Ленінграді пережив  Поліщук Ярема Андрійович, під Севастополем та Одесою бив ворога Присяжнюк Євген Петрович, з боями до Німеччини прийшов капітан саперної частини Поліщук Іван Євтухович.

До рідного села не повернулись з фронтів біля 120 воїнів, імена яких навічно записані до книги пам’яті.

В березні 1944 року радянські війська звільнили Вінниччину, а 13 березня 1944 року звільнено від німецьких загарбників село Оленівку.

У важкі післявоєнні роки відбудови народного господарства весь тягар важкої праці ліг на жінок. Перші трактори повели на колгоспні поля Опаріна Ліда, Хмарук Ліда, Романюк Ліда, Колісник Надія. В колгоспній слюсарні трудився Марчук Мусій, в стельмашні – Андрійченко Василь. Післявоєнними головами були: Буряк Дмитро Семенович та Мельник Андрій Данилович. Головою сільради – Присяжнюк Василь Прокопович. В квітні 1946 року колгосп РСЧА очолив комуніст Бондар Філімон Федорович. Головою Оленівської сільської ради обрано Поліщука Микиту Вакумовича.

У 1947 році на посаду директора Оленівської семирічної школи був призначений Поліщук Іван Євтухович. Його першим завданням  було охоплення всіх дітей навчанням, а їх у Оленівському мікрорайоні (за спогадами Поліщука І. Є.) було більше 350 осіб. Вони проживали в трьох селах: Оленівка, Олександрівка та Жабелівка. Всіх класів було 14. Навчалися у дві зміни. Третя зміна - вечірнє навчання.

У 1956 році було відкрито середню школу, яка у 1959 році зробила свій перший випуск.

З 1957 року розпочинається будівництво нової середньої школи, оскільки катастрофічно не вистачало кабінетів. 15 жовтня 1963 року нову школу було відкрито. Велику допомогу у будівництві школи надали колгоспи сіл: Оленівка, Олександрівка та Жабелівка.

За високі показники в розвитку зернових і технічних культур колгосп був учасником всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві в 1958 році. В цьому ж році Бондара Філімона Федоровича нагороджено орденом «Трудового Червоного Прапора», а в 1965 році орденом «Знак пошани».

В 1976 році об’єднали колгоспи «Шляхом Леніна» села Оленівка і «Богатир» села Олександрівка. Головою об’єднаного колгоспу «Шляхом Леніна» був Штурма Олександр Григорович. У 1982 році новим головою колгоспу став Ровінський Володимир Олександрович, який працював на цій посаді до 1985 року. У 1985 році головою колгоспу обрано Вербу Миколу Наумовича. В 1992 році пройшло розпаювання землі. 17 листопада 1992 року колгосп «Шляхом Леніна» перейменовано в КСП «Поділля». В 1993 році в селі утворилося два фермерських господарства. З 1997 року КСП «Поділля» є правонаступником СТОВ «Поділля», директором якого обрано Правдюка Миколу Андрійовича.

В Оленівській середній школі працював вчителем Присяжнюк Іван Оксентович. Під час своєї педагогічної діяльності він брав участь в районних, обласних та республіканських змаганнях народної творчості. Малював картини про рідне село, які прикрашають стіни рідної школи. Він цікавився історією і збирав унікальні старовинні речі, плекаючи надію, що колись буде музей. Будучи пенсіонером працював над створенням музею. 28 квітня 1995 року було відкрито виставку його творчості, яка діяла протягом двох місяців. А 15 липня 1997 року в обласному управлінні культури було зареєстровано як народний музей історії села Оленівка. Ця людина була в числі організаторів будівництва церкви в селі, криниці біля цвинтаря. Він реставрував матеріали про голодомор. 10 лютого 2000 року цієї людини не стало. Селу залишилися всі добрі справи, до яких торкалися руки Присяжнюка Івана Оксентовича.